Секс-робота
Секс-робота або сексуальні послуги — термін, яким в деяких країнах називають проституцію прихильники її легалізації.[1][2] В законодавстві більшості країн, включно з Україною, та в міжнародному праві термін відсутній, натомість вживається термін проституція[3]. У 1978 році колишня повія та активістка Керол Лі ввела термін «секс-робота» та «секс-працівник(-ця)», який набув ужитку в 1980-х.
Прибічники терміну вважають, що секс-робота стосується лише добровільних контактів дорослих за свідомою згодою, без будь-яких методів примусу, крім оплати.[4][5] Таким чином, термін не стосується торгівлі людьми та інших примусових практик, таких як дитяча проституція.
У 2016 році до ООН Жінки надійшло офіційне звернення сотень жінок, які пережили проституцію, та десятків громадських організацій, де вони висловлювались проти терміну секс-робота: «…те, що ми пережили від покупців сексу, сутенерів, власників борделів, торговців людьми та інших наших експлуататорів, не було ні сексом, ні роботою, а нескінченним потоком насильства, деградації та дегуманізації, накладеного на наші тіла та розум».[6]
Полеміка[ред. | ред. код]
Ліберальний рух підкреслює, що оскільки непропорційна частка людей у проституції є бідними та знедоленими, держави повинні зосередитись передовсім на соціальній політиці, що покращує життя. Феміністичні погляди на порнографію та проституцію ґрунтуються на феміністичній теорії, трактуючи проституцію як системну практику, що увічнює сексуальну об'єктивацію жінок та сприяє супремасизму й гендерній нерівності.[7]
У відповідь прихильники проституції стверджують, що це заперечує вибір людей, що займаються проституцією, і що вибір зайнятися нею може надати повноважень. Вони стверджують, що феміністки базуються на уявленнях про сексуальність, побудованих патріархатом для регулювання сексуальності жінок.[8] Активістки, які підтримують секс-індустрію, стверджують, що криміналізація проституції завдає більшої шкоди жінкам та їх сексуальній автономії. «Жінка може займатися сексом безкоштовно, але як тільки вона отримує щось цінне за свої послуги, вчинок стає незаконним».[9]
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Lutnick, Alexandra; Cohan, Deborah (November 2009). Criminalization, legalization or decriminalization of sex work: What female sex workers say in San Francisco, USA. Reproductive Health Matters. 17 (34): 38—46. doi:10.1016/S0968-8080(09)34469-9. PMID 19962636.
- ↑ Prostitution Reform Act 2003 No 28 (as at 26 November 2018), Public Act – New Zealand Legislation. www.legislation.govt.nz. Архів оригіналу за 28 липня 2019. Процитовано 28 січня 2019.
- ↑ Кодекс України про адміністративні правопорушення. Архів оригіналу за 19 грудня 2021. Процитовано 19 грудня 2021.
- ↑ Q&A: policy to protect the human rights of sex workers. www.amnesty.org (англ.). Архів оригіналу за 10 січня 2020. Процитовано 30 жовтня 2019.
- ↑ Ditmore, Melissa (9 травня 2008). Sex Work vs. Trafficking: Understanding the Difference. Alternet. Архів оригіналу за 27 листопада 2018.
- ↑ Consultation seeking views on UN Women approach to sex work, the sex trade and prostitution SUBMISSION October 31, 2016. Архів оригіналу за 19 грудня 2021. Процитовано 19 грудня 2021.
- ↑ Dworkin, A. Prostitution and Male Supremacy. Архів оригіналу за 3 січня 2019. Процитовано 15 травня 2021.
- ↑ Davidson, Julia O'Connell (2013). Prostitution, Power and Freedom (англ.). John Wiley & Sons. ISBN 9780745668093. Архів оригіналу за 15 травня 2021. Процитовано 15 травня 2021.
- ↑ Carrasquillo, Tesla (October 2014). Understanding Prostitution and the Need for Reform. Touro Law Review. 30 (3): 697—721. Архів оригіналу за 31 січня 2020. Процитовано 15 травня 2021.
|
